Традиції 

У багатоманітній різдвяно-новорічній обрядовості українського народу яскраво виступає третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу – Водохреща. Його відзначають 19 січня і з ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – у голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

З давніх-давен церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. До місця освячення влаштовували велелюдні хресні ходи.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

Повернувшись з освяченою водою додому, господар давав її пити членам родини, кропив усі житлові і господарські будівлі, двір, худобу. Зі свяченої води починається сніданок і кожен член родини випиває по ковтку, потім господар обприскує водою хату. Це робиться для того, щоб відігнати нечисту силу. Дівчата вмиваються свяченою водою для того, щоб личко було білим і рум’яним.

Люди зберігають освячену воду протягом року біля образів й користуються нею, як оберегом та лікувальним засобом. Залишається загадкою той факт, що хрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду.

Після освячення води дівчата і хлопці, старі і малі, хто не боїться холоду, купаються у воді під відкритим небом. До речі, вважається, що ті, хто наважується на подібне купання цього дня, упродовж усього наступного року можуть забути про всі хвороби та болячки і перебувати в незмінному піднесенні духу. Хоча цей звичай Церква не вважає обов'язковим.

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.

Альона Глік