Минулі вихідні гадячанам запам’ятаються надовго. 20–22 січня у кіноконцертному залі «Дружба» відбулися перші кіносеанси. На широкоформаті показували фільм про Володимира Висоцького «Спасибі, що живий». За три дні прокату в кіно побували близько 700 чоловік. Задовго до початку сеансу люди юрбилися біля кас, голосно обговорюючи можливість, після 20-річної перерви, переглянути фільм на широкому екрані. У фойє молодь в передчутті чогось нового нетерпляче товпилася біля каси. Люди, більш старшого покоління згадували, як «ходили в кіно» в кінотеатр «Дружба». Під час спілкування з’ясувалося, що більшість прийшли подивитися не сам фільм, а з бажанням бути глядачами першого кіносеансу. Усім хотілося як найшвидше зайти в зал і відчути всі позитивні емоції від перегляду фільму на широкому екрані.

«Зображення відтворюється за допомогою сучасного мультимедійного проектора, який, на жаль, не підтримує 3D-зображення, – говорить режисер КК «Дружба» Олександр Глік. – Звук відтворюється через колонки, розташовані по всьому периметру зали, і складається враження, ніби ви не переглядаєте фільм, а живете в ньому. У подальшому планується дитячий сеанс, де будуть транслюватися мультфільми та дитячі фільми».

На жаль, кіносеанс 21 січня почався майже на півгодини пізніше. Гадячани мають погану звичку «не запізнюватися, а затримуватися». Сподіваємося, що зі збільшенням кількості концертів і кіносеансів люди звикнуть приходити на культурний захід вчасно.

Після кіносеансу ми поцікавилися враженнями від відвідування кіноконцертного залу.

Валерій: - Фільм сподобався. Зал сподобався. Не сподобалося, що невчасно почали. Я буваю частенько в кінотеатрах Полтави, Києва, то там сеанси починають вчасно.

Віктор: - Усе дуже гарно. Отримав велике задоволення від перегляду фільму і від перебування у залі.

Олександр: - Фільм надто серйозний. Зал гарний – сучасний звук, хоча можливо загучний. Крісла не дуже зручні – підлокітники одні на двох. Почали невчасно – потрібно було о 18.00 зачинити двері, а хто прийшов пізніше нехай би у темноті шукали місця.

Євген і Ірина: - Останній раз у кінотеатрі ми були років п’ятнадцять тому, а може й більше, ще коли почали зустрічатися. Враження гарні. Добре все зроблено. Зал гарно облаштований. Якщо це заслуга нашої влади, то щире спасибі їм за це. Тепер хоч буде кудись піти відпочити, а то у нашому місті лише бари, магазини та банки. Зараз емоції переповнюють. Побажаємо кіноконцертному залу побільше культурних глядачів, гарних знаменитих артистів і цікавих фільмів.

Андрій і Сергій: - Зал гарний, що тут можна сказати. А ось з гардеробом не продумали. Ми вже стоїмо 20 хвилин, чекаємо отримати свій одяг. Можна було б ще й буфетик організувати.

Василь і Аня: - Враження лише відмінні, гарні. Усе дуже здорово. Єдине зауваження – багато реклами перед фільмом і продаж квитків розпочали лише о 17.00, та думаємо, що це тільки початок і все буде добре. А ще невчасно почали фільм, то це скоріше претензія не до працівників кінозалу, а до наших гадячан.

Жанна Володимирівна: - Я просто у захваті. Тепер і ми долучилися до культурного життя. Дуже приємно, що на кіносеанс прийшло чимало молоді, бо це їм будувалося. Про такий кіноконцертний зал, та ще й у провінції, можна лише мріяти. Звук дійсно такий, начебто знаходишся поряд із актором і співаєш разом з ним. Гучний звук, думаю, настроять – і все буде в порядку.

Ольга Олександрівна: - Ой, мені дуже сподобалося і оформлення залу, і фільм. Звук трохи заголосний, та можливо, це ми відвикли від такої гучності. Приємно було відчути атмосферу кінотеатру, зустріти знайомих, поспілкуватися. Разом з іншими глядачами реагувати сміхом чи сльозами на кадри з фільму. Усім, хто долучився до відкриття кіноконцертного залу у нашому місті, велике спасибі.

Спілкувалися Альона Глік і Валентина Йотка